Павуки нашої місцевості

 

2019-05-24

 

За даними дослідників Чорноморського біосферного заповідника (аналіз метеорологічних та фенологічних показників) в цьому році літо розпочалося досить рано – з середини травня. З початком теплого сезону зростають природні ризики, пов’язані з тваринами та рослинами. Сьогодні мова піде про найбільш поширених павуків нашої місцевості – різноманітну групу безхребетних тварин-хижаків, що використовують отруту під час полювання й живлення. Зазвичай всіх цікавить особливість поведінки павуків, їх зовнішній вигляд, інформація про загрозу для людини та тварин, про те як уникнути  укусів та про першу допомогу і лікування.

На жаль, серед місцевого населення існує дуже багато міфів стосовно павуків, зокрема каракурта. Так, в цьому році вперше за багато років під час екскурсії музейною експозицією заповідника один з екскурсантів поставив запитання: «Чи правда, що «чорну вдову» (так в народі називають самку каракурта) спеціально завозили і розповсюджували в заповіднику?». Інформуємо, що каракурт (або європейська чорна вдова) в нашій місцевості мешкав завжди. Інформація про небезпечного чорного павука на узбережжях Чорного моря згадується на сторінках дуже давніх історичних джерел. Чисельність каракурта в регіоні доволі значна, проте приблизно один раз на 25 років бувають спалахи чисельності, які зазвичай тривають кілька років. Тому міф про спеціальне розповсюдження каракурта не має під собою жодних підстав.

Для підвищення обізнаності відвідувачів еколого-освітнього центру та музейної експозиції заповідника в 2019 році були підготовлені два ілюстративні альбоми: «Найбільш поширені павуки Чорноморського біосферного заповідника» та «Каракурт». На сторінках цих альбомів розміщені світлини та коротка інформація про павуків, які найчастіше зустрічаються в нашій місцевості – аргіопа дольчата, аргіопа Брюніха (павук-оса), хрестовик роговий (павук болотний), чорний ерезус (чорна товстоголівка), тарантул південнноруський, павук-вовк алопекоза, геліокоза вултуоза, жовтий мішкопряд (жовтосумочний павук), каракурт, лабіринтовий павук (агелена звичайна), томізус наповнений з родини павуків-крабів.

 

Обкладинка ілюстративного альбому «Найбільш поширені павуки Чорноморського біосферного заповідника»
Обкладинка ілюстративного альбому «Найбільш поширені павуки Чорноморського біосферного заповідника»

 

Обкладинка ілюстративного альбому «Каракурт»
Обкладинка ілюстративного альбому «Каракурт»

 

Інформація з ілюстративного альбому щодо каракурта:

Каракурт (від тюрк. кара — чорний, ку:рт — дрібні гади) Latrodectus tredecimguttatus (Rossi, 1790), отрутний павук середнього розміру (самки 10–20 мм; самці — 4–7 мм) з родини павуків-тенетників (Theridiidae). Особини цього виду чорного кольору з 13 плямами на верхній частині черевця та малюнком у вигляді пісочного годинника з нижньої сторони черевця, але статевозрілі самки стають повністю оксамитово-чорного кольору.

Каракурт  — один з найнебезпечніших видів павуків в межах Євразії. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4 %, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії.

Павуки цього виду мають 8 очей, які розташовуються у 2 ряди. Хеліцери у них вертикальні і не дуже великі. Ноги без товстих шипів, але з численними щетинками. На кінці лапок розташовані 3 кігтики: основні зубцюваті і додатковий — сильно витягнутий. Черевце часто округле, навіть кулясте. Органи дихання представлені 1 парою легеневих мішків і 1 парою трахей. Самка досягає 20 мм, оксамитово-чорного кольору. Самці менші від самок. Копуляція відбувається у тенетах самки. Інколи після парування самка з'їдає самця,  за що й отримала назву «чорна вдова». Самка охороняє кокони і тримає їх у заростях або на тенетах.

Павуки будують неправильні широкопетлисті ловчі тенета з лігвищем, зазвичай, у вигляді ковпачка, зверненого отвором вниз і замаскованого залишками комах, частинками рослин або ґрунту. В період відкладання яєць, найчастіше, самки поряд з ловчими тенетами влаштовують “гніздо” з коконами у вистланих павутинням укриттях.

Павук-каракурт Latrodectus tredecimguttatus широко поширений на півдні України, особливо в прибережній смузі Північного Причорномор’я Миколаївщини, Одещини та Херсонщини. В Херсонській області,  здебільшого, трапляється  в степових біотопах Нижньодніпровських арен, у прибережній рослинності піщано-черепашкових морських узбереж, на солончаках.

На тварин і людину каракурт не нападає; кусає, якщо його потурбувати і притиснути.

На місці укусу помітні маленькі червоні цятки, які швидко зникають. Через 10–15 хвилин різкий біль розповсюджується в живіт, поперек і груди, німіють ноги, настає сильне психічне збудження і виникає «страх смерті». Характерним є посиніння обличчя, уповільнення і аритмія пульсу, поява білку в сечі. Через 3–5 днів з'являється специфічне висипання  і стан покращується. У важких випадках при відсутності медичної допомоги, настає смерть.

Найбільш ефективний засіб лікування — антикаракуртова сироватка.

За оцінкою фахівців, павуки ніколи не нападають першими й без причини.

Найчастішими є випадки укусів у ногу, коли людина взуває старе взуття, попередньо не перевіривши його, яке самки уподобали собі для гнізда.

За даними ОблСЕС щодо укусів каракуртів, вкушені павуком частіше потрапляють до лікарні в дуже важкому стані з алергічними реакціями організму. Спеціальна протикаракуртова сироватка не завжди доступна, тому, не пізніше 2 хвилин місце укусу треба припекти палаючим сірником — він руйнує отруту (цей спосіб запропонував П. І. Мариковський). Якщо укус прийшовся в ногу або руку, слід забезпечити негайну доставку потерпілого у медичний заклад, а до того — забезпечити нерухомість кінцівки, рекомендується багато пити води, неміцного чаю, молока; пиття розчину марганцівки недоцільне і шкідливе.

Особам, які страждали до укусу гіпертонією, потрібно під час транспортування до лікарні контролювати тиск і у випадку його підвищення прийняти ліки, які вони приймали до того.

Варто також прийняти ліки від алергії. У важких випадках за відсутності медичної допомоги через 1-2 дні після укусу каракурта може настати смерть.

 

Інформація співробітників відділів НДКМЕ та ЕПР ЧБЗ НАН України