Чорноморський біосферний заповідник

У 2011 р. Державна служба заповідної справи розіслала серед установ ПЗФ проекти електронної бази даних „Літопис природи“, методичного посібника „Програма Літопису природи для заповідників та національних природних парків“, адаптованого для ведення Літопису природи в електронному вигляді та „Інструкції щодо виконання Програми Літопису природи для заповідників та національних природних парків“ з окремим дорученням дати до них зауваження та пропозиції. Фахівці Чорноморського біосферного заповідника оцінили зазначені проекти однозначно негативно, що і було відображене у відгуці, який підготували співробітники ЧБЗ Д. О. Черняков та Ю. О. Москаленко. Хоча досьогодні ці проекти не були прийняті, низка питань, розглянутих у відгуці фахівців, залишаються актуальними. У зв’язку з цим, нижче наведений його повний текст.

О.Ю. Уманец

Черноморский биосферный заповедник НАН Украины

Проблема сохранения в естественном состоянии основных флористических комплексов заповедных объектов, прежде всего национальных парков, биосферных и природных заповедников, с каждым годом становится все острее. Находясь в окружении измененных ландшафтов, заповедные территории постоянно подвергаются опосредованному влиянию разной интенсивности и направленности, в том числе и заносу неаборигенных (чужеродных) видов.

Черноморский биосферный заповедник имеет уже значительный опыт, как по исследованию, так и по применению различных методов, направленных на сдерживание распространения чужеродных видов растений по территории заповедных участков. Сохранение естественного состояния природных комплексов заповедника, составной частью которого является борьба с распространением адвентивных видов растений, включает в себя три составляющих, а именно: научное обоснование, административное решение, организационное осуществление и контроль. В рамках решения этой проблемы необходимо единство исследовательского коллектива, администрации заповедника и егерского состава.

А. П. Юрченко

директор Чорноморського біосферного заповідника НАН України

Північне Причорномор’я… П’янкі запахи степових трав, прадавні кургани, залишки реліктових лісів, піщані кучугури, неповторні острови, теплі затоки, безмежне і вічно живе море. Все це – Чорноморський біосферний заповідник, найбільший природний резерват Європи. Все частіше до нього звертають свої погляди справжні знавці та шанувальники природи.
Вже більше 85 років існує Чорноморський заповідник, який створено в 1927 році. Це – одна з найстаріших та найцінніших природоохоронних територій України [1]. Він розташований на півдні України, в межах Херсонської та Миколаївської областей. Територія його простягається вдовж північного узбережжя Чорного моря, від лівого берега Дніпро-Бузького лиману до Ягорлицької та Тендрівської заток.
 Понад п’ятдесят років Чорноморський біосферний заповідник знаходиться у підпорядкуванні Національної академії наук України. Він входить до складу Відділення загальної біології НАН України. Науково-методичне керівництво діяльністю заповідника здійснює Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. Заповідник є одним з найстаріших заповідників та найбільшим морським заповідником України, входить до світової мережі біосферних резерватів, включений до списку ЮНЕСКО і бере участь в реалізації міжнародних досліджень по програмі «Людина і біосфера» (МАБ).

Д. О. Черняков

cтарший науковий співробітник, кандидат географічних наук

Розширення території ЧБЗ (Указ Президента України «Про розширення території Чорноморського біосферного заповідника» від 25 лютого 2009 р.) відбулося у відповідності до програми вдосконалення територіальної структури заповідника. Цю програму було обґрунтовано науковим колективом заповідника ще на початку 90-х років у низці публікацій і розроблено в межах проекту Глобальної Екологічної Фундації (GEF) та Світового Банку реконструкції та розвитку «Збереження біорозмаїття в Азовсько-Чорноморському екологічному коридорі», який був ратифікований Верховною Радою України (2002) і практично реалізовувався в 2003-2005 рр. Початковим варіантом проекту передбачалося розширити ЧБЗ на 45 тис. га (переважно за рахунок створення суцільної буферної зони).